У давнину в Китаї, згідно із законом, відрубували руки кожному, хто був спійманим на крадіжці.Якось в халепу потрапив один вельможа, улюбленець царя. Його спіймали на крадіжці. Володар країни не міг відступитися від закону і судочинства, тому звелів покарати злочинця. Надворі поставили колоду з кільцями, а вранці кат повинен був відрубати руки царського сатрапа, котрий вчинив такий ганебний злочин.
Дочка засудженого вельможі прибігла в сльозах до царя, просячи пропустити її. Попри труднощі царедворці задовольнили прохання дівчини. Потрапивши до володаря Китаю, вона впала перед ним навколішки.
– Великий царю, – зі страхом і тремтінням у голосі промовила дочка вельможі, якому винесли вирок. – Мій батько має залишитися без рук. Відрубайте мої руки, вони також його, але не вміють прогодувати нашу велику сім’ю, як це роблять руки батька.
У царя були свої діти, і йому сподобалося, що дівчина так любить свого батька.
– Нехай буде так, як ти просиш, але я даю тобі можливість відмовитися від кари в останню хвилину.
Вранці дівчину привели на площу, де карали злочинців. Посередині майдану стояла велика колода, оббризкана кров’ю, а біля неї – кат з оголеним мечем. Зблідла дівчина на хвилину завмерла, але швидко оволоділа собою, підійшла до колоди і просунула руки в кільця. Кат міцно прив’язав ніжні, маленькі руки. Дівчина не промовила ні слова. Кат підняв меч, а вона закрила очі. Вмить заблищало знаряддя кари від яскравого проміння сонця, меч просвистів і опустився… не торкнувшись навіть пальчиків дівчини.
«Цар прощає твоєму батькові через твою велику до нього любов», – оголосив чиновник. Відчинилися двері тюрми, і до донечки вибіг батько. Він обняв її і цілував її руки, обмиваючи їх слізьми.
Наступного дня народу оголосили про скасування старого жорстокого закону. А на майдані, де карали засуджених, за наказом царя встановили стовп із табличкою з мармуру. На ній золотими ієрогліфами написали про те, що дочка була готова віддати свої руки за руки батька, а наприкінці додали: «Щасливі батьки, у яких є такі діти, і щаслива земля, де є такі сім’ї».