«А ті, хто розпорошився від переслідування, що знялося було через Степана, перейшли навіть до Фінікії, і Кіпру, і Антіохії, не звіщаючи слова нікому, крім юдеїв. А між ними були мужі деякі з Кіпру та з Кірінеї, що до Антіохії прийшли і промовляли й до греків, благовістячи про Господа Ісуса. І Господня рука була з ними; і велике число їх увірувало, і навернулось до Господа! І вістка про них досягла до вух Єрусалимської церкви, і до Антіохії послали Варнаву. А він як прийшов і благодать Божу побачив, звеселився і всіх став просити, щоб серцем рішучим трималися Господа. Бо він добрий був муж, повний Духа Святого та віри. І прилучилось багато народу до Господа! Після того подався Варнава до Тарсу, щоб Савла шукати. А знайшовши, привів в Антіохію. І збирались у Церкві вони цілий рік, і навчали багато народу, і в Антіохії найперш християнами названо учнів. Прибули ж тими днями пророки від Єрусалиму до Антіохії» ( Дії 11:19-27). Коли почалося переслідування Церкви, віруючі розбіглися хто куди – по селах, по містах, до родини, в інші країни і навіть до Кіпру. Але серед них були такі, які попри все проповідували Слово Боже. Переслідування – це дуже серйозна перешкода, однак написано, що деякі навіть грекам благовістили. І почали творитися дивні речі. Виявилося, що в час переслідувань Бог залишається зі Своїм народом. Коли хитає і рве вітрила, люди часто кажуть, що Бога нема. А тут виявляється, є. Бог був з тими братами. І відкрилася над ними рука Господня. Ісус був з ними. Ця схема зберігається і донині. Ми – не просто люди, ми проповідники Євангелія і повинні нести Слово Боже людям, добрий час надворі чи поганий. Я благаю Бога, щоби серце пастора палало до Нього. Щоб ми підняли науку в Церквах, проводили євангелізації, адже це – посів. Не треба прирівнювати посів до жнив. Ми обов’язково зберемо колос, який дозрів. Я часто рекомендую проводити з’їзні зібрання, щоб люди бачили, як моляться, пророкують, каються. Бог благословляє такі зібрання. Зробімо все, щоб навчити людей звіщати Євангеліє. Я даю практичні уроки того, як говорити з вчителями, викладачами, директорами шкіл. До нас приходять молоді невіруючі люди, які не знають Слова Божого (таким був і я), але вони просто горять, прагнучи щось робити. Як це важливо, щоб серця палали для Господа. «А між ними були мужі деякі з Кіпру та з Кірінеї, що до Антіохії прийшли і промовляли й до греків, благовістячи про Господа Ісуса» ( Дії 11:20). Дехто, проповідуючи, і не згадає про Ісуса. Усі дороги ведуть в Рим, а всі проповіді мають бути про Ісуса. А Він на твоєму боці. Подібно як батько кладе свою руку на руку дитини, коли та вчиться писати, так Ісус кладе Свою Руку на твоє життя, і ти починаєш каліграфічно жити. Написано, що Варнава, коли прийшов, побачив благодать Божу. Не почув, а побачив. Господь 100 років тому через хрищення Святим Духом відновив Церкву. Треба бути євангельськими християнами. Ми повинні прийняти силу від Духа Святого, але це не означає тільки голосно молитися на мовах. Такі питання, як П’ятидесятниця, дари Духа, історія Церкви повинні бути зрозумілими в наших церквах. Треба дбати, щоб ми завжди мали Слово від Господа, щоб ми поправили світильники свої. А слово від Бога, коли воно помазане, рівнозначне з пророцтвом. Воно рятує, втішає і виводить з проблеми. Дари Духа діють не з моєї волі, але коли я на передовій, то і дари діють на передовій. Дари включаються по волі Господа, і якщо Бог щось показує, то це не просто так, значить, Бог нам допоможе. У наших церквах нині звучать багато пісень, але тільки третина з них натхнена Богом. Саме пастор повинен робити все для того, щоб у наших зібраннях звучав благословенний спів. Натхненний спів єднає церкву. Він часто закликає до благовісту, до молитви. І це нормальна євангельська позиція. Не народ повинен вести нас, а ми – народ. У євангельській церкві має бути порядок. Це велике діло. Так ми оздоровимо наше оточення. Цей порядок притягуватиме людей зі світу. «Навчіться чинити добро, правосуддя жадайте, карайте грабіжника, дайте суд сироті, за вдову заступайтесь!» ( Іс. 1:17). Має бути чітка межа: це добро, а це – зло. Показником у цьому має бути Церква Ісуса Христа. Сьогодні пора розквіту засобів масової інформації, і багатьох із вас часто кликатимуть на телебачення, радіо. Пам’ятайте: наша позиція в питаннях економіки, розлучень, одностатевих шлюбів, зрештою, у всьому має бути євангельською і зрозумілою. Не ховайтеся, прийшла пора висловити нашу позицію. Підіть і всім розкажіть, як чисто треба жити! Церква сьогодні також потребує вчення для всіх, хто працює. Коли Варнава побачив, що не справляється з роботою, він пішов у Тарс, щоб покликати Савла. Томуце нормально, коли ми просимо допомоги один в одного. Нормально, коли біля пастора виростають молоді працівники. Нормально, коли Варнава кличе Савла, і той на його очах стає Павлом і переростає Варнаву. Дав би Бог, щоб наші діти служили Господу чистіше, ніж ми. Чим поміг центр Антіохії? Не грошима, але кадрами. Завжди потрібні люди, які добре знають справу. І ми бачимо, що центр християнства пізніше перейшов з Єрусалима до Антіохії. Отож підсумуємо. Щоб наші церкви зростали, служителям необхідно: ініціювати проведення євангелізацій; ревно проповідувати Добру Новину; робити все для поширення благодаті Божої; навчати людей триматися Господа; самим старатися сповнюватися Духом Святим; дбати про нові кадри; піклуватися про духовне життя церкви; враховувати вимоги часу; робити те, що каже Господь.

Олександер Попчук